Її не зістарили роки, її не схилили літа,
В розчинені вікна широкі
До класів вітрець заліта.
їй хороше в пору погожу
Гірляндою маків цвісти,
До неї несе листоноша
Від учнів колишніх листи.
Вчорашні її вихованці
В безкрайому небі орлять,
В степах просипаються вранці,
Де борозни зерном дзвенять.
Тому так невтомно у школі
Срібло розсипає дзвінок,
І, ніби до вулика бджоли,
Спішить дітвора на урок.
І сад молоденький довкола
Шатро напинає густе...
Дорога до нашої школи
Ніколи не заросте.
Марійка Підгірянка